Блог Михайла Ізюмського

Користуюсь послугами цього оператора більше 8-ми років, весь цей час перебуваю в статусі контрактного абонента та маю незмінний номер. Звичайно, за ці роки були і відновлення номеру, і "заходи в мінус" до 500 гривень, і крупні витрати по 600-800 гривень на місяць, але завжди спілкування та взаємодія з оператором мали нормальний характер, на основі розуміння одне одного з обох боків.
Однак останні рік-два почалися незрозумілі дзвінки та нагадування через зовсім невеликі заборгованості. Власне, можливість "зайти в мінус" є на даний момент чи не єдиною перевагою "контрактної" форми. Крім того, по-перше, номер є для мене важливим (і оператор має розуміти що ніхто після 8 років користування не буде відмовлятися від постійного номеру через крихітну заборгованість), по-друге, хто ж проти того що рахунки треба сплачувати, тим більше тарифи досить адекватні.
Перед Новим роком почали телефонувати з нової, судячи з тональності спілкування, колекторської компанії.
Я почав спілкуватися з представниками МТС, зокрема, поставив таке запитання:
"Вкажіть, будь ласка, на яких підставах мої особисті дані було
передано третій особі - колекторській фірмі"
На що отримав таку відповідь:
"Дані були надані згідно п. 5.1.9. Умов користування: у разі наявності заборгованості за надані відповідно до Договору/Угоди послуги, Абонент надає згоду щодо надання Оператором третім особам – потенційним кредиторам Абонента інформації щодо стану розрахунків за Договором/Угодою (включаючи його назву/ім'я, прізвище та по батькові, ідентифікаційний код (номер), адресу чи інші дані, зазначені Абонентом при укладенні Договору/Угоди), а також використовувати таку інформацію з метою формування реєстру боржників, відкритого для таких третіх осіб."
Цікаво, яким чином колекторів було "оформлено" "потенційним кредитором" абонента, але то вже, мабуть, справа юридичної техніки.
Відтак, я підписав Договір, в якому погодився з Умовами користування, де 2погодився" на передачу своїх персональних даних практично будь-кому, кого МТС "зробить" "потенційним кредитором".
А якщо якась компанія захоче купити у МТС базу абонентів для якихось своїх потреб? Запросто! "Зайшли в мінус" на копійку - і ваші дані вже в чужих руках!

Треба мати 170 000 доларів щоб купити квартиру вартістю 50 000 всього за 20 000:)
1. Беремо в банку кредит на купівлю квартири 50 тис., робимо перший внесок 20 тис., термін кредитування - 5 років, відсоткова ставка - 20%.
2. Кладемо решту 150 тис. на депозит в той самий банк під 8% річних. Краще в тому самому банку - побачивши такий депозит банк легше погодиться на умови 1 пункту.
3. Максимальна ставка за кредитом складатиме 1 000 доларів на місяць, виплати за депозитом - 1 000 на місяць постійно!
Таким чином ще й частина першого внеску відіб'ється:)

Юридична кар'єра є однією з небагатьох про які я ніколи не мріяв. Але в той же час поважаю і ціную хороших юристів та їхню професію, особливо в тих аспектах, де проявляється винахідливість, нестандартне мислення і т.п. Крім того, зараз адмініструю сайти однієї московської юридичної компанії, тож певну причетність все-таки відчуваю:)
В цьому році подивився два американських серіали про адвокатів: "Адвокатська практика" та "Франклін і Беш".
Перший дуже вразив гостротою соціальних питань, які піднімаються в різних серіях. Не зважаючи на певне "лівацтво", все ж таки було цікаво поглянути на те які проблеми вважають актуальними для самих себе американці. Деякі з цих проблем мають, звичайно, не тільки місцеве американське значення.
Другий - дуже веселий, легкий та ненапряжний. тут якраз про нестандартні рішення: двоє друзяк-адвокатів беруться за безнадійні справи і вирішують їх у вкрай екстравагантній манері.
Спільним між обома серіалами, крім професійної спрямованості, є актор що виконував головну роль у "Практиці..." та був напарником Франкліна у "Франклін і Беш" - Марк Пол Госселаар. амплуа зовсім різні: Джеррі в "Адвокатській практиці" дуже ідеальний, правдивий та справедливий. Беш же в його виконанні і за характером, і навіть чимось зовні схожий на молодого Брюса Вілліса в "Агенції Місячне сяйво".
Деякі серії "Адвокатської практики" доволі сильно "чипляли", змушували обдумувати підняті проблеми по декілька днів після перегляду. "Франклін і Беш" - відпочивальне кіно, але досить якісне. Другий сезон, щоправда, має вийти аж влітку наступного року. А от "Адвокатську практику", здається, закрили назавжди.

Буквально сьогодні вранці вирішив одну дизайнерську технічну проблему, яка непокоїла та завдавала клопоту досить давно.
Проблема в тому, що CorelDRAW далеко не завжди відкриває файли в форматах .eps та .ai, а потреба в роботі з такими файлами в даній програмі виникає систематично.
Перепробував дуже багато методів, які вигадував сам або знаходив на форумах, але вони не всі давали результат, а ще менше - бажаний. І от сьогодні нарив, нарешті, відповідь!
Ось вона - з улюбленого Хабрахабра!

(Дивіться другий варіант - перший мені не допоміг).
Встановлення скрипта зайняло максимум 30 секунд, зкачався він секунд за 5. Сама процедура конвертації (фактично - відкриття потрібного файлу в Королі Дров), за умови коли обидві проги відкриті, теж не займає багато часу!
Сподіваюсь, комусь знадобиться, мені, якби знав про це раніше, зекономило б не один десяток годин робочого часу в сумі.

Originally posted by mudzhyri at Becherovka за угаданный счет

 Все дошкільне дитинство провели ми з сестрою у бабусі з дідом. Жили вони неподалік від батьків, тому нас туди відвозили на початку тижня, а забирали лише на вихідні. Батькам треба було працювати багато, час від часу вони нас провідували, якщо щось термінове - одразу могли приїхати.
Дід з бабою жили на хуторі який звався тоді і ще досі зветься Тельман (то був такий німецький революціонер, ніби). Єдина вулиця, тоді ще не заасфальтована, з одного боку хати, а з іншого - поля. За хатами та городами - луки, за ними - верби, у вербах - те що колись було довгим ставком (на пам'яті мого батька, а на моїй - якесь незрозуміле, темне, тихе й страшне болото).
Улюбленим дідовим сусідом був дядько на ім'я Григорій та прізвище Гнідаш. Оскільки ж дід мій не вимовляв букву "р" і соромився того все життя, він намагався не вживати слова з цією буквою, по можливості заміняючи їх на інші. Тому й сусіда ми всі називали, слідом за дідом, виключно по прізвищу.
Гнідаш народився в тому ж селі та на тому ж місці де живе й дотепер (зараз йому за 70). Високий та міцний дядько, все життя починаючи з 14 років пропрацював у колгоспі на тракторі, вів, як годиться, домашнє господарство. В перший робочій день, коли приїхав додому обідати, мати налила йому чарку, з тих пір кожного дня випиває сто грамів під час обіду. П'яним я його не бачив ніколи.
Так от чому я про нього, власне, згадав.
Читаючи малому віршики та намагаючись щось вивчити з ним на пам'ять, замислився над тим, а який був мій перший в житті вірш, який я вивчив? І згадав!
Гнідаш був у тому дитинстві найкращим нашим із сестрою другом: катав нас на тракторі, був завжди веселий, гойдав на своїх величезних руках.
І одного разу придумав віршика:

"Мішка, Томка і Гнідаш
Застругали карандаш.
Написали на стіні:
"Ми не балуємся, ні!"

(Як ви зрозуміли, сестру мою звуть Тамарою).

Отакий от шедевр дитячої поезії південної Слобожанщини:)

 Впевнений, що у справі боротьби з корупцією, або, принаймні, її сприйняття, соціальні медіа в нашій країні можуть досягти і досягають незрівнянно більших результатів, ніж усі потуги  владних органів та формалізованих громадських об'єднань.
По суті, це і є вплив громадянського суспільства в чистому вигляді.
Громадянське суспільство в країні таки розвивається. Але не завдяки державі та професійним його "розвивальникам", а швидше всупереч їхній діяльності.

Не знаю, як довго протримаються цей тренд. Думаю, до тих пір поки найпотужніші держави усвідомлять загрозу для себе від повної свободи слова "без виключень і обмежень", яка панує в Інтернеті, і почнуть під виглядом боротьби з тероризмом або іншим "злом" встановлювати контроль.

А поки що - користуймося можливістю!

По великому рахунку, ключовою відмінністю авторитарних систем від демократичних є ставлення до конкуренції. Якщо в демократичних системах, суспільствах та економіках конкуренція визнається найбільшою цінністю та запорукою успіху, то в авторитарних – всіляко обмежується та вважається злом.
Якими б не були красивими та привабливими теорії, на якій будувалися та будуються авторитарні системи, історія та життя вперто демонструє їхню нежиттєздатність: коли конкурентні системи розвиваються та процвітають, авторитарні занепадають, деградують і в решті решт гинуть.
Україна зараз розвиває демократичну модель держави, суспільства та економіки. Невдачі на цьому шляху виникають через те, що ми так і не змогли відмовитись від багатьох атрибутів, притаманних авторитаризму: для цього немає, в першу чергу, політичної волі, адже представникам так званих «еліт» зручно та просто маніпулювати свідомістю суспільства заради власних корисних інтересів використовуючи ці атрибути, спекулюючи на патерналізмі та псевдо-ностальгії («псевдо», тому що давно вже доведено, що люди сумують не за радянськими часами та реаліями, а, в першу чергу, за своєю молодістю, яка мала місце в ті часи та в тих реаліях). Єдиним же шляхом до процвітання та розвитку України є, безумовно, розуміння цінностей конкуренції та всебічний її розвиток і захист.
Повернемося до визначення поняття «інвалід», яке дається в Конвенції ООН:
"До інвалідів належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які під час взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими".
Так от, в демократичній системі, в демократичному суспільстві та економіці здатність та можливість інваліда (як і будь-якого іншого громадянина) конкурувати є єдиною запорукою можливості до повної та ефективної участі в житті суспільства нарівні з іншими. Інших варіантів нема!
( Читати більше )